Художниця, яка не вміє малювати

 
 

Художниця, яка не вміє малювати




МИСТЕЦТВО. Миколаївська майстриня створює справжні шедеври за допомоги крючка та спиць.
Ольга ПОНОМАРЬОВА.
Ірину Михайлівну Кріхелі називають новатором народної творчості. Вона винайшла свій оригінальний напрямок в мистецтві, до цього часу неосвоєний. Жінка займається в'язанням картин. Об'ємних картин, зі своїми придуманими сюжетами, розмаїттям кольорів та відтінків, яскравих, щирих і дуже теплих. Просто доторкнувшись, тепло картини можна відчути реально. Вона нагадає светр, що колись тобі зв’язала бабуся або власний "витвір" – простенький шарфик, предмет гордості перед подругами. 
В’язання для Ірини Кріхелі перетворилося з простого захоплення в творчість. Вона моделює і в’яже картини, панно, композиції, іграшки, одяг, національне вбрання для ляльок та навіть вив’язує архітектурні конструкції. Майстриня зізнається, - малювати не вмію, ескізів для майбутніх робіт не роблю, ані лекал, ані викройок не маю. Просто бере крючок або спиці, нитки, "включає" фантазію і уявляє, яким має бути результат. Так народжуються справжні шедеври. Наприклад, композиція з чотирьох картин, де зображені різні стихії – вогонь, вода, повітря, земля. Або ж дракон о чотирьох головах. Він також символізує природні стихії. Багато робіт художниці пов’язані із православною тематикою. Вона зображує монастирі та церкви, в яких сама ніколи не бувала. Окрема тема – іграшки. Вони в неї виходять особливими, з власними характерами, зовсім не схожі на штамповані магазинні.
Першу петельку Ірині у дев'ять років показала її старша сестра. "Я з такою завзятістю почала в'язати шарфик, - згадує Ірина Михайлівна, - що нічого навколо не бачила. А потім вже сама вчилася. Коли стала мамою, хотілося одягти своїх діточок в яскравий, оригінальний одяг. Тоді було модно гуляючи з дітьми у парку, брати з собою спиці та нитки. Мамочки охоче ділилися одна з одною особливостями в'язання та новими візерунками. Я все записувала і потім застосовувала. Могла за два тижні зв'язати собі сукню, поносити місяць і розпустити. Потім нову шила, ексклюзивну."  
На переконання І.Кріхелі, в’язання не дарма називають "спіцетерапією". Багатьма фахівцями науково доведена користь від розвитку моторики пальців рук. Рухи пальців стимулюють кору головного мозку, отже, в людини добре розвивається пам'ять, увага, логічне мислення. Окрім цього, в'язання заспокоює нерви і допомагає розслабитися після важкого робочого дня, забути про проблеми. 
Неординарну творчу особистість Ірина виказала ще в дитинстві. Народилася вона в династії циркового артиста Кріхелі. Сама була і велофігуристкою, і жонглером, разом із батьком створила в Миколаєві перший народний цирк. До 2006-го року працювала в цирковому колективі, навчала цьому мистецтву дітей. Тож подих цирку з його різнобарв'ям та відчуттям вічного свята знайшов своє відображення у майбутніх творах художниці-циркачки. Вона відмічає, що їй дуже подобається фантазувати над кольорами, з’єднувати різні фарби, суміщати тональності і колористику.
Після цирку Ірина Михайлівна розпочала вчити в’язанню всіх бажаючих. Склала власну програму курсів стильного в'язання і моделювання, набрала групу дівчат, заснувала колектив, який назвала "Феєрія". Щиро ділилася з ними всіма премудростями свого мистецтва, але й вимагала багато. І сьогодні вона не допустить, аби хтось спізнився на заняття чи вдавався би до хитрощів. На жаль, були й такі випадки. Але більшість учнів є гордістю Ірини Кріхелі. З ними вона брала участь в популярній телепрограмі "Крок до зірок", де колектив здивував не тільки вишуканими моделями в'язаного одягу, а й вмінням дівчат триматися на сцені, мистецтвом дефіле. Гурт "Феєрія" при Ленінському будинку творчості учнів існує і до цього часу. Заняття для дітей безкоштовні.
 Техніка, яку застосовує майстриня, - її особисте ноу-хау. В одній картині вона може поєднати в'язання спицями та крючком. Всередину окремих деталей картини вставляє синтепон для того, щоб зображення набуло об'ємності. Пояснює, що об'ємна картина дає більше візуального уявлення глядачеві, ніж плоска. Картина повністю зв’язується, а потім пришивається до картонної основи. В квартирі Ірини таких картин десятки. Ними, наче казковим килимом, завішані всі стіни. А у величезних мішках тримає в’язані іграшки. Величезний крокодил та яскрава гусениця, кіт-хуліган та веселий краб, безліч черепашок та рибок, кроликів і янголят.
 Створенню іграшок допоміг випадок. Як і в'язанню, ніде цьому не вчилася. Прийшла одного разу в місцевий будинок культури, запропонувала відкрити свій гурток. А їй кажуть, - краще б Ви іграшки виготовляли. "Я тоді сама на себе розсердилася, - розповідає Ірина, - невже, думаю, не зможу іграшки робити? Купила в магазині книжки про іграшки і стала розбиратися. "Книжкові" іграшки мені не сподобилися. Робили їх з якихось клаптиків тканини, старих шкарпеток. Навіщо створювати таку убогість?" І з'явилися на світ різнокольорові в’язані іграшки, теплі і домашні. А деякі з них творили справжні дива. Так, на прохання доньки зв’язала Ірина Михайлівна чарівну квітку діаметром понад 70 сантиметрів. Коли представляла свої роботи на одній з виставок, поряд з квіткою написала на папірці – "Чарівна квітка. Виконує бажання". Відразу ж виникла черга з охочих до дива. А деякі приходили не один раз, казали, бажання дійсно збуваються.
На жаль, поки не збулося бажання самої Ірини Михайлівни. В Миколаєві фактично немає місця, де можна було би виставляти роботи таких майстрів. На місцевому "Андріївському узвозі" доходить до бійок за місця, у виставкових залах – надто висока плата за оренду. Хоча є і багато шанувальників творчості неординарної майстрині, і покупці на її роботи. Ірина Кріхелі пропонує проводити аукціони творів майстрів народної творчості. Але поки її ідея не знаходить підтримки. Вона ж створила власний сайт, де розмістила фотографії своїх робіт і спілкується зі своїми цінителями у віртуальному режимі.


Создан 25 фев 2015